Пам’ятаєте, як у 2015-му деякі інтелектуали твердили, що Донбас путіну не потрібний? Сьогодні уже ні в кого немає сумнівів, що Донбас путіну був таки потрібний, і як один з елементів відновлення імперської надпотуги, і як стратегічно важлива територія (подібна Криму), і як плацдарм для наступу на Центральну та Південну Україну, і як російський анклав, за допомогою якого можна постійно тримати Україну у напруженні. Теза щодо процвітання України без проблемних територій також лунала у пропозиціях інтелектуальної спільноти. Але ж і вона виявилася провальною
У нас в Україні було чимало проникливих знавців загадкової психіки путіна, та як виявилося їх уявлення про «що корисно чи що потрібно» для путіна дуже різняться з реальними путінськими кроками. Завжди варто критично придивлятися до міркувань подібних знавців, бо в них відчувається родове прокляття українського інтелігентського мислення: схильність абстрагуватися від реальності у нестримному польоті глобальних фантазій.
Тож людям у владі, дотичним до прийняття рішень державницького масштабу, завжди краще триматися фактів і тієї логіки, яка випливає з них. Весь наш досвід сусідства з кремлівським шулером, всі наші спроби відмовитися, як виявилося, від єдино можливого воєнного варіанта вирішення проблеми суверенітету та територіальної цілісності України й виграти завдяки «малоросійському інтриганству» показали – «підкилимні ігри» з москвою завжди закінчувалися для нас катастрофами. Тож тільки воєнні поразки зупинять путіна, і, попри всі наші втрати, це єдино правильна доктрина для України.
Голова Комітету по боротьбі з корупцією
Едуард Єфіменко