Welcome to new Ukraine!

Україна вже навчилася воювати по-новому. Ми воюємо так, що дивуються навіть сильні цього світу. А от жити по-новому ще не виходить

Але невже ми надіялися, що країна зміниться за дев’ять, хай і воєнних, місяців: що зникне культура відкатів, розподіл підрядів серед своїх, що зникне чиновницька корупція, що олігархи почнуть вести бізнес за загальними правилами?!

Усі наші Майдани, на які ми виходили зі щирими переконаннями у нове життя, потім грали з нами злі жарти. На якусь мить нам здавалося, що можна швидко скинути з себе стару шкіру, залишити в минулому лихі помисли та звички й прокинутися в Європі. Коли раз за разом з невідомої причини цього не ставалося, ми починали гніватися на президента, олігархів, депутатів, правоохоронні органи, громадські рухи, журналістів. Українців охоплювала своєрідна апатія. Згадки про хоч якісь покращення викликали агресію. Перший-ліпший натяк на зраду, навпаки, сприймався з ентузіазмом, без найменшої критики, не кажучи про фактчекінг. А поради не віддавати голос за гречку, не вестися на відверто популістичні обіцянки й не плутати ліфт із туалетом стикалися з неабияким ігнором.

З початком широкомасштабного вторгнення російської армії багато співвітчизників залишили Україну й опинилися у різних куточках світу. Пізнаючи й осмислюючи закордонне життя, багато хто зрозумів, що нічого унікального в українських бідах немає, крім уявлення , що ми такі одні у своєму нещасті.

Припустимо, подібні проблеми до наших, могутня Америка переживала десь сто років тому, до прикладу, за президента Воррена Гардінга. Гаразд, а що з нинішніми монстрами у сфері економіки й соціального розвитку? У Південній Кореї за останні десятиліття не було жодного президента, якого після закінчення терміну не звинуватили б у корупції та зловживаннях. Подивимося на Ізраїль, де не так вже й давно під слідством перебували прем’єр, екс-голова МЗС, колишній командувач МВФ, декілька мерів. Німеччина також не без скандалів: колишній президент звинувачувався в хабарах від бізнесу, а колишній канцлер давно здійснив камінг-аут як платний російський агент впливу. Франція, Швейцарія, Сінгапур, США – скрізь є скандали.

Життя взагалі недосконале. Чи є це підставою, щоби занапастити проект нової післявоєнної України, омріяної поколіннями предків? Так, треба критикувати владу, лаяти за провали, навіть під час війни, але тільки не вимагати неможливого. Країна не зміниться, доки не змінимося ми самі.

Ми навчилися воювати по-новому, тож після війни повинні спромогтися по-новому організувати свій український дім - комфортний для самих себе, привабливий для гостей і партнерів, на «дверях» якого усі побачать «Welcome to new Ukraine!». І цей напис буде відображенням реальності.

Едуард Єфіменко

Admin